6-А клас        Українська література              03.04.2021 р.

Перевіряємо вивчене.

Я. Стельмах "Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера"

За посиланням https://vseosvita.ua/go введіть код:  rsd186

або

Перейдіть за посиланням:
https://vseosvita.ua/test/start/rsd186

Час проходження тесту 11:50 - 12:10.  Час тестування - 20 хвилин.

Леся Воронина. "Таємне Товариство боягузів, або Засіб від переляку №9"

Літературний калейдоскоп «Одинадцять цікавих фактів

з життя і творчості Лесі Ворониної»

 

1. Маленька Леся ніколи в житті не хотіла стати балериною. Вона була схожа на хлопчика. Батько виховував її так, щоб вона ніколи не показувала свого страху. І вона ще років у шість з’їжджала на лижах зі стрімких гірок в університетському ботанічному саду, бігала наввипередки зі старшими хлопцями і, навіть, стояла на воротах, коли дворова ватага грала у футбол.

 

2. Справжньою дівчинкою Леся відчула себе тоді, коли на день народження їй, першій з усього двора, купили капронове плаття – мрію всіх її подружок у дитячому садочку. Сусід по комуналці, веснянкуватий Вітька, вражений неймовірною красою її сліпучо-білого вбрання, одразу ж запропонував їй одружитися. І вона дала згоду – дуже їй хотілось похизуватись у своїй новій сукні в ролі нареченої. І коли вона ввечері розповіла батькам про майбутнє весілля, тато, ховаючи посмішку, порадив їй перевірити свої почуття і почекати з весіллям хоча б класу до третього. До речі, дещо з цієї давньої історії вона пригадала, коли писала «доросле» оповідання «Як я не стала балериною».

3. В дитячому садочку Леся ненавиділа «тиху годину» і пошепки розповідала подружці Маринці цілі «серіали» із закрученим сюжетом. Коли вихователька виходи-ла зі спальні, слухачів її пригодницьких історій ставало більше. Якось, коли письмен-ницю запитали, як і коли вона написала свою першу книгу, вона розповіла: «Я її задумала в старшій групі дитячого садка. У нас була неймовірно сувора вихователька. Під час тихої години я ніяк не могла заснути, а вона ходила між рядами ліжечок і пильно приглядалася – чи ніхто не прикидається і не ворушить повіками. Тому я придумала таку хитрість: заплющувала очі й подумки розповідала собі якусь дуже цікаву історію. У мене в голові «крутилося кіно»: картинки змінювали одна одну, я забувала про Ольгу Іванівну, і про те, що дуже хочеться кудись побігти – а треба лежати і не ворушити-ся… А коли Ольга Іванівна нарешті йшла зі спальні, я пошепки розповідала подружці Маринці (її ліжко стояло поруч) свої історії, щодня нову серію про пригоди двох подружок. Дівчатка потрапляли в неймовірні ситуації, перемагали підступних ворогів, літали в космос і навіть… карали жорстоку виховательку. Потім у нас зорганізувався цілий таємний клуб – мене слухали вже кілька дітей».

4. У восьмому класі зі своєю найближчою подружкою Леся записалася в секцію самбо. Дівчинці конче потрібно було навчитись захищати себе та інших. Цьому передувала досить сумна історія. Леся та її подружка Олька дізнались про існування хору «Гомін» і почали ходити на його репетиції. Це був дивовижний осередок української  культури, де співали не те, що було дозволено офіційною владою, а те, що заборонялось і замовчувалось. Під час однієї з репетицій Леся з подружкою запізнились. В коридорі їм зустрівся охоронець, який не хотів пускати їх до зали. Він сильно штовхнув її подружку Ольку у груди, та впала і дуже сильно вдарилась головою. Ось тоді вони вирішили, будь-що, навчитися прийомів карате, у-шу чи кунг-фу, щоб жоден «садюга» не зміг їх подолати. Згодом у своїх книжках вона часом пригадує той самий «каратистський» досвід. Так, у дитячому іронічному детективі «Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру», головний герой, непереможний Гриць Мамай, володіє не лише східними двобоями, а й давньою українською боротьбою, замаскованою під народний танок гопак. А в одному з розділів книжки «Життя видатних дітей» письменниця розповідає про дивовижну долю легендарного майстра східних двобоїв, зірку голлівудських бойовиків Брюса Лі.

5. Коли з’явився іронічний детектив «Суперагент 000», діти почали писати листи авторці і просити, щоб пригоди супергероя Гриця Мамая, який бореться з підступною бабусею-ніндзя, тривали. Отож їй довелось написати аж 5 повістей з карколомними і завжди смішними подіями. Згодом ця книжка тричі видавалася в Україні, а у 2012 році її переклали й видали у Латвії.

6. На зустрічі з дітьми Леся Воронина завжди приходить з іграшковою м’якою чорною вороною і проводить незмінний ритуал: запевняє, що бажання, які діти загадали, доторкнувшись до пані Ґави (іграшкової ворони), неодмінно здійсняться. Тому при зустрічі з авторкою загадайте своє найжаданіше бажання, доторкніться до її чарівної ворони, і воно обов’язково здійсниться.

7. Іноді, під час роботи над черговою книжкою, у авторки виникають непередба-чувані ускладнення, часом курйозні. Так, у повісті «Таємне товариство боягузів», їй навіть довелося змінити… стать головного персонажа. Спершу це була дівчинка, але вона ніяк не хотіла бути сором’язливою й закомплексованою невдахою, яка згодом, подолавши всі свої комплекси, сторчголов кидається у вир небезпечних подій. Тоді, кількома ударами по клавішах авторка перетворила уперту дівчинку на дивакуватого, але дуже симпатичного хлопця Клима Джуру.

8. У 2012 році Леся Воронина разом з художницею-ілюстраторкою Катериною Штанко відмовилась від премії Президента України «Краща книжка року», яку прису-дили їм за книгу «Сни Ганса Християна», аргументуючи це несприйняттям тодішньої державної політики в гуманітарній сфері, бо цим, як вона наголошувала, перекреслила б усе, що є для неї найважливішим і заради чого, власне, вона й пише свої книжки.

9. Найперспективнішими з молодих українських авторів письменниця вважає Галину Ткачук, Сашка Дерманського, Марину Муляр, Олесю Мамчич.

10. Три кольори, якими характеризує себе письменниця, це: бузковий, пурпуровий та смарагдовий.

11. В Литві особливо люблять таргана Едіка з повісті «Суперагент 000». Саме там з ним відбулись чудові перетворення: тараканос Едукас став популярнішим за головного героя книжки. А все почалося з того, що до Львова на Форум видавців приїхала литовська художниця і видавець Сіґуте Ах. Там вона сильно застудилась і коли лежала з високою температурою вже в київській квартирі своїх друзів, то почула, як вони голосно регочуть, читаючи вголос якусь книжку. Пані Сіґуте зацікавило, що ж це їх так розсмішило, і тоді друзі почали переказувати їй той епізод із «Суперагента 000», де йшлося про інтелектуально розвиненого таргана Едіка, який став вірним помічником Гриця Мамая, проникаючи в найпотаємніші ворожі криївки. Адже, як із гордістю пояснила скромна комаха: «Таргани є скрізь!». Тож Едіка не раз забезпечували цінною інформацією його родичі, що водилися в усіх куточках світу. Сіґуте загорілась ідеєю видати «Суперагента» в перекладі литовською у своєму видавництві «Nieko Rimto» («Нічого Серйозного»), адже їй сподобались і неймовірні пригоди Лесиних героїв, і класні ілюстрації художниці Каті Білетіної. А коли у Вільнюсі книжку готували до друку, то на обкладинці замість героїчного портрета Гриця Мамая помістили зображення Едіка, одягненого в елегантний фрак, із чорним капелюхом на голові й червоними окулярами, крізь які він пильно дивиться на майбутніх читачів «Суперагента».

Домашнє завдання

Прочитати с.194-200.