6-А клас                                Українська література                                     24.11.2020 р.

 "Джури козака Швайки". Тема боротьби українських козаків проти татарської орди. Проблеми, порушені у творі

Працюємо над розділами 2 частини «На козацьких островах»

На кам’яному острові 

Це був Тишкевич!

 Самі на острові

 Тишкевич

 Допит

Відповідаєте на питання.

Відповіді надсилайте на адресу  shmatok26@gmail.com

1.Куди приїхав Швайка з Грициком і Саньком?

2.Чим були вражені Грицик і Санько, дізнавшись, що вони їхали разом із Швайкою? Як це їх характеризує?

3.Прокоментуйте думку Грицика: "Гірші за вовків ті, хто прикидається ними".

4.Як звали вовка, який з’явився на острові?

5.Що знайшов Швайка, вибираючи  реп’яхи з шерсті тварини (це помітив лише Грицик)?

6.Відбувся "німий" діалог між Саньком і Барвінком. Чому, на вашу думку, Пилип по-особливому подивився на Санька?

7.Чому вдосвіта козаки вибиралися з острова?

8.Чому насторожився Барвінок?

9. Чи вдалося хлопцям вивести Тишкевича на чисту воду? (розділ "Тишкевич")

10.Коли повернулися на острів козаки?

11.Яку історію про себе розповів козакам Тишкевич?

12. Чим обернулася для козаків їхня довірливість?

В. Рутківський у своєму романі творить реальний історичний образ характерника - людини, чия любов і відданість, самозречення й Божа іскра дають змогу самотужки протистояти будь-кому в ім’я рідного народу, заради його перемоги.

Козаки-характерники

 

Були серед  козаків  особливі  хлопці, яких звали характерниками. Вважалось, що походять вони від  древніх  язичницьких  волхвів, які  володіли  таємними  знаннями, вміли  пророкувати  майбутнє. Деякі  історики  притримуються   теорії, що  після  прийняття на Русі  християнства  їх  переслідували  князі та греки. Тому волхви-язичники  створювали  невеликі  об’єднання далеко від великих міст – січі. Там вони  навчали  майбутніх  воїнів  бойових  мистецтв, обрядів та звичаїв. Про них  казали, що  їх «ні  вогонь, ні вода, ні  шабля, ні  звичайна куля, крім  срібної, не брали» і що вони «могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських  хвилях, переходити через річку по сукняній  повсті  чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька  верств  довкола себе, перебувати на дні  ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть  зашитих  мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників - на птахів, залазити у звичайне  відро і  плисти в ньому  під водою  сотні, тисячі  верств».  Кажуть, що деякі з них прожили понад 100 років.

 

Характерників готували прак­тично з народження. Змалку хлопчики ставали джурами старших мудрих козаків, від яких пе­реймали премудрощі характерництва. Тобто духовний наставник передавав учневі те, що знав і вмів сам – у тому й полягало навчання молодих козаків. Сам процес навчання тривав багато років. Що ж треба було засвоїти характерникові? Що він повинен був робити у війську? Часто він вико­нував роль лікаря, надавав невідкладну допомогу на полі бою. Лікуючи поранених, характерники здійснювали особливі ритуали.

 

Характерники були козацьки­ми старшинами, плекали культуру запорозького війська, оберігали давні традиції, посвячували в козаки. Саме вони закарбували історію козацтва у пісенній творчості. Так духовний досвід пред­ків передавався наступним поколінням. Уміли і знали характерники дуже багато. Вони були найкращою частиною війська – обра­ними. Завдяки своїм надприродним здібностям ці люди могли керувати своєю психікою – вхо­дити в особливий психічний стан, який давав їм змогу робити неймовірне, наприклад, наводити «ману» на ворогів. Осягнувши давні знання та секрети, коза­ки-характерники ставали невразливими – їх не брали ні куля, ні шабля. Вони були найкращими воїнами, розвідниками.

 

З характерників за часів козацтва створювали загони пластунів. Це були загони спеціального призначення, які могли вщент роз­бити цілу армію супротивника. Характерниками були деякі гетьмани та кошові, себто козаць­ка верхівка. Найвідоміші з-поміж них – Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко. Чимало легенд збереглося про уславленого кошового отамана Івана Сірка. Кажуть, що ко­заки п’ять років не ховали побратима після його смерті, а возили його тіло із собою у походи, і це приносило їм перемоги над удвічі сильнішим ворогом. Також відомо, що у мертвого Сірка від­різали руку та тримали її як оберіг.

 

Проблеми, порушені автором у творі

1.Боротьба добра і зла.

2.Дружба і зрада.

3.Стосунки людей і тварин.

4.Взаємини дорослих і дітей.

5.Проблема лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили.

  Працюємо над розділами 2 частини «На козацьких островах" Прочитати

Гонитва

Санькова ворожба

Двоє серед степу

Пастух Рашит

В гостях у Вирвизуба