5-А, 5-В клас

Українська література



Григір Тютюнник. Оповідання "Дивак". Характеристика образу хлопчика Олеся


Нема щастя на чужому нещасті. Тому топтати інших не треба, щоб бути щасливим. Бережи все навколо себе, примножуй на благо собі й людям — ось і щастя вже. Небагато, виявляється, й треба.

Пейзаж у літературі виконує важливу функцію. З допомогою нього автор втілює своє бачення світу.
Пейзаж - один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якого незамкненого простору зовнішнього світу.

  

  Григір Тютюнник навмисно обирає зиму як тло подій. Бо саме взимку є холодна тиша, тиша і сніг,  їхню мовчазну музику слухає вразливий Олесь, замість того, щоб жити за правилами, написаними іншими людьми, бо вони йому не підходять. Він не розуміє, чому потрібно робити те, чого не хочеш. 

"Дивацтва" Олеся

У бажанні побачити щось незвичне в природі ми дуже часто звертаємо увагу на заморські краї, навіть не здогадуючись, що зовсім поряд з нами існують не менш дивні створіння. Найдрібнішими птахами люди найчастіше називають американських колібрі і дивуються, коли говориш, що такі самі дрібні пташки живуть майже біля кожної водойми нашої країни. Мова про ремеза – пташину вагою не більше 7–11 грамів, яка своїми звичками навіть перевершує колібрі: якщо заокеанським екзотичним пташкам для влаштування гнізда потрібні цупкі галузки на дереві, то ремезу достатньо однієї тоненької довгої гнучкої гілочки.

Поширений ремез переважно у помірній кліматичній смузі від Центральної Європи на схід аж до Японії і Китаю. У південній частині цього простору він осілий або тільки кочовий, а у північних районах – перелітний. В Україні ремези можуть зимувати у невеликій кількості при м’якій погоді, проте більшість гніздових птахів відлітають південніше.

Дрібненькі розміри, невигадливе забарвлення, тихесенький голосок, сумирна поведінка перетворюють ремезів на пташок-невидимок. Весь час вони тримаються у гущавині рухливих від вітру звислих гілок верб, гінкому галуззі тополь, серед стебел густого очерету.

   

Слави собі ремез зажив через надзвичайне уміння лаштувати особливої форми гніздо, гніздо-рукавичку, гніздо-гойдалку. Жоден інший птах у нашій фауні не здатен створити такий досконалий витвір гніздобудівного мистецтва. Своє гніздо ремез підвішує на кінці надтонкої, але міцної гілочки, надійно припасовує легкі сухі стеблинки трав до неї, сплітає з них ажурний тримкий каркас, а потім наповнює проміжки найлегшим матеріалом – рослинним пухом з верб, тополь, торішніх суцвіть-качалок рогозу.

Дятел звичайний

Він же великий строкатий дятел - найпоширеніший представник родини дятлових. Мешкає у Євразії. Водяться ці дятли і в наших українських лісах. Відрізнити їх можна по забарвленню, строкатий дятел має чорні і білі кольори, які поєднуються з яскраво-червоним хвостом, що надає птиці строкатий вигляд. У деяких дятлів цього виду буває і червона голова, така собі «червона шапочка».

Основою їх живлення є різні комахи і личинки, що живуть у надрах дерев: терміти, мурашки, попелиця, короїди.

   В якості дерев для довбання дятли завжди безпомилково вибирають саме хворі дерева, заражені шкідниками, тому і прозвали птаха «лісовим лікарем». Як же дятли розпізнають такі дерева? Справа в тому, що природа нагородила цих птахів дуже тонким слухом, і дятли здатні чути найменший скрип, видаваний жалами шкідників всередині дерев.

Благородний Олесь не сприймає суворий закон буття «або ти, або тебе» і не хоче жити за ним. Замріяний, він вибачає, коли з ним поводяться несправедливо і огидно. Енергійний та експресивний однокласник Федько Тойкало вдарив його, але Олесь не став заводити бійку, лише повернувся і пішов. Але одразу вибачив і був дуже радий - теж незвична для нас реакція - коли Федько, відчувши, що зробив неправильно, ні за що вдаривши Олеся, вибачився і навіть у знак примирення дав Олесю пирога.

Дід Олеся, Прокіп, - людина з великим життєвим досвідом - намагається навчити хлопця, як жити і змагатись за життя, за місце під сонцем. «Щоб було тепло, треба привозити дрова, щоб їх привозити, треба бити коней, щоб вони йшли», - наставляє дід. Але це не влаштовує хлопчика. «Адже їм боляче», - відповідає Олесь, підбиваючи діда, коли він б’є батогом по конячих спинах.

Відповіді на питання (письмово)

1. Чим можна пояснити самотність Олеся?

2. Чого вчить нас це оповідання?
          3. Як ви ставитесь до таких людей, котрі в чомусь не схожі на інших? 

4. Заповніть анкету головного героя Олеся

• Ім’я.
• Портрет.
• Уподобання.
• Ставлення до природи.
• Вчинки й поведінка.
• Думки й переживання.
• Оцінка з боку дорослих.

 Відповіді надсилайте на адресу shmatok26@gmail.com