11-А клас

Українська література



Повторюємо

Іван Франко "Захар Беркут" (програма ЗНО)

Виконаємо онлайн-тест у вівторок (12.05.).

Сучасна українська література

Марія Матіос

Марія Василівна Матіос народилась 19 грудня 1959 року в селі Розтоках Чернівецької області. Навчалась на філологічному факультеті Чернівецького університету, була бібліотекаркою, працювала на заводі. 1997 року переїхала до Києва, обіймала різні державні й виборні посади. Із 2015 року — голова підкомітету Верховної Ради України з питань книговидання й книгорозповсюдження.

Поезію пише зі шкільних років, а прозу — від початку 1990-х. Видала збірки віршів «З трави і листя», «Вогонь живиці», «Сад нетерпіння», «Десять дек морозної води», «На Миколая», «Жіночий аркан», «Жіночий аркан у саду нетерпіння». Серед прозових творів М. Матіос вирізняються роман «Солодка Даруся», збірка оповідань «Нація», роман у новелах « Майже ніколи не навпаки».

Триєдина перспектива

1

Ти перелітуєш, як лань, —

Між трав, під небом, серед лісу.

Але проклята глухомань

Тебе не втримає.

Не бійся:

Ти зимуватимеш сама,

І далі житимеш — як палець.

Тебе крутитиме аркан —

На витривалість сольний танець.

Ти вийдеш з моди, як з води,

Схрестивши руки попід груди,

І пожинатимеш плоди

Своєї самоти.

Повсюди

Тебе питатимуть: хто ти?

Чиї тепер у тебе очі?

Тебе найближчі потолочать

Незгірш, як наймані кати.

2

Ридай, зализувачко ран

Відредагованої драми:

То чоловічий хист — аркан.

Ти ж затесалась між аркани.

А там — суцільний плебісцит.

Морозно, як у лютім січні.

І непомірний апетит,

І ритуали чоловічі.

А там — різниця і темниця,

Бакшиш,

гашиш

і нувориш.

Некоронована царице!

Ти не показуй, що дрижиш…

3

Парад дешевих Афродит

Тебе не скине із цариці.

Ти — не балетна танцівниця,

Аркан — твій танець і твій щит.

Верхи смерек — твої пуанти,

І косми хмар — твій колорит.

Танцюй сама.

Комедіанти

Хай свій ладнають реквізит.

Бо твій а р к а н не стане вальсом,

Хоч не жіночий то є хист.

Назвуть зухвальство — зубоскальством,

І навздогін приліплять свист.

Тримай аркан одна, як палець, —

І літуй, і зимуй сама.

Можливо, не один зухвалець

Колись повторить твій аркан.

 практикум

А «Прості вірші» насправді не такі вже й прості. Складна метафорика, асоціативність, а в центрі — образ безмежно закоханої ліричної героїні. Вона надзвичайно емоційна — аж до екзальтації: тут і «я молюсь», і «я клянусь», і сльози… Одне слово, цикл складає інтимна лірика — настільки інтимна, що, можливо, лише самій авторці до снаги осягнути всю бурю емоцій.

Прості вірші

1

Ти дивишся на мене каро —

І груди протинає жар.

Ти є мій Спас.

І Божа кара.

Ти любчик мій.

І Бог.

І цар.

Гніздо моє.

І оборона.

І просто — мій ти чоловік…

Чий? Чий? — ріка питає сонна.

Чий? Чий? — гуде нічний потік.

Що? Що?! —

гримлять гірські пороги

Твій?! —

лані зиркають на шлях.

Мій — від людей?

Чи мій — від Бога?

А далі — пишуть в небесах…

2

Бог вборонить.

Хай Бог боронить.

Може, я тебе вбороню.

Я цілую твої долоні.

Я боюся.

Бо я люблю.

Я молюся.

І я клянуся.

І солону сльозу роню.

І голублю — як мру,

журюся,

Попелію —

бо я люблю.

На плече твоє обіпруся —

Нетерплячу згашу свічу.

Розумію тебе.

Й корюся.

І мовчу.

І мовчу.

Мовчу.

…А біда у дзвінки нам дзвонить.

І росте — як під буком мох.

Бог вборонить.

Нас Бог вборонить.

Чи змете…

Це лиш знає Бог.

4

Ти упав на мене — як грім

Паде на тонку ялицю.

Зітнув мене — як зігрів —

Пахку, аж дурманну глицю.

Я вчула, що вже нема

Коріння, кори і крони…

…Та капала звідкись смола —

смолиста сльоза в долоні.

6

Складу долоні — мовчки помолюся.

О, Господи, на кого я молюсь?!

Це смерть моя.

І я її боюся.

Це смерть моя.

І я її боюсь.

До тебе, як до мами, притулюся.

І співом пташки радісно озвусь.

Це смерть моя.

І я її боюся.

Це смерть моя.

І я її боюсь.

Нікого більш судити не беруся.

Але благословляє наш союз.

Це смерть моя.

І я її боюся.

Це смерть моя.

І я її боюсь.

Бо я тобі, як Господу, корюся.

На кожен подих твій я підкорюсь.

Це смерть моя.

І я її боюся.

Це смерть моя.

І я її боюсь.

Ну а на цім з привітом зостаюся.

А з болем я ще трохи поборюсь.

Ти — смерть моя.

І я її боюся.

Ти смерть.

…І я тебе вже не боюсь.

Виявляємо літературну компетентність

1. Які проблеми порушує поетка в циклі «Триєдина перспектива»? Чи вважаєте

ви ці проблеми актуальними? Чи поставали перед вами подібні проблеми?

2. Доведіть або спростуйте тезу: «Лірична героїня Марії Матіос — це сильна

жінка в сучасному світі, яка залишається жіночною».