Українська мова

5-А, 5-В клас



Ділові папери. Оформлення конверта. Лист

Привіт! Як справи? Коли повернешся?

Не сумуй! Дома все OK! (SMS)

(((

()00(99 2

Дорога моя матусю!

Чи подобається тобі на відпочинку? Як твоє здоров'я?

Вдома все гаразд, всі здорові. Тато працює, Іванко слухається і не пустує, вчора намалював для тебе пташку.

Бабуся та дідусь шлють тобі вітання, у них теж усе добре.

Любимо тебе, дорога наша, і сподіваємось на зустріч.

     08.10.2019р.                                             Твоя доня Марічка.

                       

Листування – один із видів письмового спілкування. Лист – це писаний текст, метою якого є повідомлення про щось адресата.

Ділове листування відбувається між установами або працівником та установою. Тексти таких листів складаються за певними зразками в офіційно-діловому стилі.

Особисті листи – це листи до рідної та близької людини,  до друга чи знайомого,  до улюбленого співака чи актора. Такі листи не відзначаються строгістю форми. Мовлення приватного листа невимушене.  

Вправа 492.  Пам’ятка "Як написати лист"

Короткі відомості з історії виникнення письма

У наш час легко і просто передавати думки на відстань. Ми можемо докладно описати події, своє життя, передати міркування на сотні і тисячі кілометрів, вивчати документи; ознайомлюватись із поглядами людей, які жили сотні й тисячі років тому. А чи завжди було письмо? Коли і як воно виникло?

         Потреба у листуванні виникла дуже давно. Людям потрібно було передавати якусь інформацію на відстані та в часі. Для цього використовувалися різні предмети. Наприклад, індіанці, оголошуючи війну, надсилали супротивникові томагавк (сокиру).  Сигналом миру служила люлька: її на знак примирення по черзі палили представники ворогуючих племен.

З історії виникнення листів         

А ще для передачі повідомлень використовувалося своєрідне намисто – вампум, нанизані на стрічку морські черепашки. Поширеним було вузликове письмо – кіпу: зміст послань у ньому передавався через кількість прив’язаних до мотузки чи палиці шнурів і вузлів на них.

Але „мова” сигналів і предметів не давала змоги передавати думки, спілкуватися повноцінно. Для цього була потрібна писемність. І першим кроком до неї стало малюнкове письмо – піктографія.

Кожен із нас любить гарно одягатися. А чи є одяг  у листів? Це – конверт.  Саме в ньому ми й  отримуємо лист. 

                                                  Конверт     

Пошта зародилася в глибоку давнину. Тривалий час люди писали адресу на тому самому аркуші паперу, що й лист. Аркуш складали на зразок солдатського трикутника. У 1820 році в англійському місті Брайтон власник паперової крамниці придумав для листів паперові «мішечки» і почав видавати їх як безкоштовний додаток до купленого в нього паперу. Новинка сподобалася. «Мішечки» для листів стали називати «конвертами» від англійського слова «cover» - закривати. Конверти почали випускати спеціальні підприємства, і з Англії вони розійшлися по всьому світу. 

Десь років за тридцять після винаходу конверта  Великобританія подарувала світові ще один корисний винахід – поштову марку. Так, тривалий час пересилання листів завдавало чимало клопотів і працівникам пошти, і населенню. Оплата поштових послуг була надзвичайно високою. Листи частіше за все оплачував не відправник, а одержувач. Особливі листи захищали печаткою із сургучем. 10 січня 1840 року  в обіг надійшла перша у світі державна поштова марка. 

         

Звичайно, що лист не сам приходить до адресата. Його приносить людина. А хто такий листоноша? 

Вічна пам'ять легендарному листоноші

Єдиний у світі пам'ятник листоноші було зведено у закарпатському селі Тур'ї Ремети Перечинського району в середині XIX століття.

Щодня листоноша, якого тоді шанобливо називали «послом», долав 60 кілометрів, доставляючи землякам з Ужгорода газети, листи, грошові перекази. Шлях пролягав через гори, струмки і річки. Посол не раз зустрічав небезпечних лісових звірів, але завжди вчасно приносив пошту. Якось його все ж таки  спіткала біда. За однією з легенд, листоноша провалився під кригу і потонув, а за іншою - він усе ж таки вибрався з крижаної води і прибув до села, але потім помер від запалення легень.

Та селяни не забули легендарного листоношу. Пам'ятник листоноші встановлено 1838 року на стіні православної церкви святого Михаїла (1616 року, реконструйовано 1990 року) у вигляді барельєфу. На дошці написано «Въ Память Приязности, Тверезности, Чесности и Послужности Посла Феодора Фекета. Померъ р. Б.1838». Меморіальна дошка на стіні сільського храму збереглася до наших днів.

А ось у центрі міста Перечин 2004 року було встановлено справжній пам'ятник Федорові Фекеті.

Адресат – той, хто отримує лист, телеграму.

Лист не знайшов адресата.

Адресант – той, хто адресує, надсилає лист.

Адресант повинен чітко підписуватися.

Адрес – письмове ювілейне вітання особі чи установі.

Ювілярові вручили вітальний адрес.

Адреса – місце проживання особи або розташування установи, напис на конверті, телеграмі.  Правильно пишіть адресу.

Постскриптум – після написаного, що позначається буквами P.S.

Виконати письмово завдання

Написати лист собі, майбутньому дев’ятикласнику (майбутній дев’ятикласниці), про свої мрії, плани, уподобання, симпатії і найкращі моменти життя.

За поданим зразком (с.214) написати на конверті адресу.