11-А клас

Українська література

Сучасна українська література. Юрій Андрухович. Поезії

Юрій Ігорович Андрухович народився 13 березня 1960 року в Станіславі (нині — Івано-Франківськ). Закінчив Український поліграфічний інститут та Вищі літературні курси в Москві. Працював журналістом. Входив до літературної групи «Бу-Ба-Бу».

Ю. Андрухович — автор поетичних збірок «Небо і площі», «Середмістя», «Екзотичні птахи і рослини», «Пісні для мертвого півня», «Листи в Україну», романів «Рекреації», «Московіада», «Перверзія», «Дванадцять обручів», «Таємниця», «Коханці Юстиції». Пише публіцистику та есеї.

Поезії

Література постмодернізму не любить повчати, моралізувати, робити якісь серйозні

висновки. Це вона «доручає» читачам. Найчастіше іронізує, навіть коли торкається поважних тем, — демонструє філософське ставлення до світу. Так і в поезії «Астролог»: іронічно про сенс життя. А ще про захоплення, покликання, відданість, споглядання, про самоту й неминуче розчарування.

Астролог

У нього палка потреба,

у нього жадання слізне:

окраєць нічного неба

піймати у фокус лінзи…

Бо він живе на горищі,

а там сутерени вищі:

у сутінках — мерехтіння

і сонце межує з тінню.

Він дивиться тільки вгору,

і небо лоскочуть вії,

коли в полудневу пору

від кухні смаженим віє.

Над містом літають птахи,

а поруч із ними «ахи»,

коли роззявлять на площі

голодні роти бідолахи.

Земля собі пілігримить,

кружляє собі й кружляє,

а хтось нові пелерини

на осінь собі замовляє —

а він живе на горищі

(там зимно, там вітер свище),

але насправді з горища

небесна ковбаня ближча.

У нього маєтків немає —

згори в декольте заглядає,

а в місті вічність минає

не так, як він загадає.

(Балконне крило ажурне

й сентиментальне, мов танґо,

обжив бароковий янгол —

створіння пухке й безжурне.)

І взявши голову в руки,

він крикне собі з розпуки:

«Чого я марную роки?!

Візьму попід руку Юзьку,

піду в пивничку на Руську,

забуду святі мороки!

Забуду святі мороки…»

1. Яким постає астролог? На вашу думку, цей образ є реалістичним, алегоричним чи символічним? Обґрунтуйте свої міркування2. Зверніть увагу: останній рядок поезії повторюється, але з різними розділовими знаками. На вашу думку, що криється за цими трьома крапками?3.Чи марнує роки астролог?

 Це вірш про захват від творчості й життя, що відсилає до молодості з її легким і безпосереднім сприйняттям світу. А героєм є студент давньої школи, відомий, скажімо, за творами М. Гоголя (у його повісті «Вій» зображено таких «спудеїв» на вакаціях — богослова Халяву, філософа Хому Брута й ритора Тиберія Горобця).

По давніх українських школах учням прищеплювали навички красномовства й поетичного мистецтва. Але герой поезії Ю. Андруховича зі своїми творами від «риторик і поетик академій» прямує на площу або ж у поля — «читати вірші травам і вітрам». Мовляв, поезія — це не сухий академізм, не правила й норми, а чари й магія, що змінюють світ.

Пісня мандрівного спудея

Агов, мої маленькі чортенята!

З-під свити я вас випущу на світ —

туди, де кров з любов’ю черленяться,

де пристрастей i пропастей сувій…

Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!

(які невірні рими в голові!),

але коли до серця входять вірші —

прекрасні, наче крила голубів,

які тоді надії!..

З риторик і поетик академій —

гайда на площу, як на дно ріки!

Підслухані у вирі цілоденнім,

ті рими — вчителям наперекір

(у вчителів, здається, перекір)!

Або в поля, як на зелену прощу —

читати вірші травам і вітрам!..

І постарайтесь, я вас дуже прошу,

щоб явір тихі сльози витирав,

щоб небо, нахилившись, наслухало,

щоб завше був натхненний соловій…

Хвалу воздавши часові зухвалу,

звірят і пастухів благословіть!..

Отож, — на світ, за діло — чарувати!

Агов, мої маленькі чортенята!

Слова і смисли, як і одяг, можуть стиратися й зношуватись від частого використання. А для їхнього «поновлення» іронія підходить якнайкраще — ось як у вірші Ю. Андруховича з таким несподіваним поглядом на традиційну в нашій літературі козацьку тему.

Козак Ямайка

о скільки конику-братику крутих чудасій на світі

дивився б допоки круки не вип’ють очей а мало

по сей бік багама-мама по той бік пальми гаїті

і вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало

і так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари

якого лисого чорта з яких попідземних фаун

та й зрадили нас у битві морські косарі корсари

а батько ж хотіли взяти отой блаженний фрітаун

а там тринадцять костьолів і вічна війна з амуром

а ще тринадцять безодень де срібло-злото коморне

дівчата немов ліани нечутно ростуть за муром

і хочеться їм любитись а їх зодягли у чорне

кружаю тепер сивуху надвоє з піратом діком

кажу йому схаменися кажу покайся паскудо

невже коли ти з європи то вже не єси чоловіком

якого хріна продався за тридцять гнилих ескудо

а дік то химерна штучка плекає папугу пугу

плеще мене позаплічно заламує руки в горі

оце тобі лицар з лугу осьо тобі зелепугу

to be or not to be каже і булькає I’m sorry

невільницю каже маю зі шкірою мов какао

купи сизокрилий орле маркотно ж без господині

город засівати не конче прицмокує так лукаво

город на ній проростає тютюн ананаси дині

наплодиш каже козацтва припнеш усіх до коша

тільки ж ярму не дається шия моя душа

та вже його і не чую плюю на плюгаву супліку

конику мій невірнику апостоле мій хома

піду на зорю вечірню

зріжу цукрову сопілку

сяду над океаном

та вже мене і нема

 1.Які образи поезії запозичені з народних картин про козака Мамая? З якою метою залучає їх автор?

 2.Зверніть увагу на будову поезії, особливості орфографії та пунктуації.

З якою метою автор порушує сучасні правописні норми? Чому в тексті містяться слова, написані латиницею?

4.Львівський художник Орест Скоп понад тридцять років працює над циклом «Козак Мамай» 300 картин цього циклу митець присвятив пам’яті кобзарів, розстріляних радянською владою 1934 року Поміркуйте, чому образ козака Мамая привертає увагу різних митців.